Коваленко Анатолій Андрійович
    Новини
    Біографія
    Діяльність
    Публікації
    Фотоархів
    Зворотній зв’язок
Головна сторінка  >  Новини  >  Виступи  >  Виступ на конференції Київської міської партійної організації Народної Партії, 2 квітня 2008 року 

Пряма мова
Прес – релізи
Виступи
Інтерв'ю


Прес – релізи

«УДАРна толока» на Печерську

Протягом останніх двох тижнів з ініціативи депутата Київради від фракції «УДАР Віталія Кличка» Анатолія Коваленка члени Печерської районної організації політичної партії «УДАР Віталія Кличка» прибирали подвір’я житлових будинків Печерського району від минулорічного та зимового сміття, фарбували бордюри внутрішньодворових проїздів, проводили скопування та дезінфекційну обробку вапном стовбурів дерев.  

«УДАРівці» Печерська привітали ветеранів зі святом Захисників Вітчизни

22 лютого в приміщенні Ради ветеранів Печерського району УДАРівці районної парторганізації привітали ветеранів Печерська із Днем Захисників Вітчизни.  

Анатолій Коваленко: “Ми хочемо бачити наше рідне місто таким, яким його бачив у своїх мріях Володимир Сосюра”

19 грудня ц.р. у приміщенні Будинку письменників відбулося нагородження лауреатів літературної премії імені Володимира Сосюри. В урочистостях взяли участь засновники премії: президент Громадського фонду Святого Андрія Первозванного Анатолій Коваленко, голова Національної спілки письменників України Віктор Баранов, головний редактор газети «Літературна Україна» Сергій Коржак, член редколегії газети «Літературна Україна» Петро Перебийніс, творча громадськість столиці. А лауреатами премії стали: Сергій Гальченко, Борис Олійник, Михайло Сіренко та Василь Старун. 






Пошук »
Новини Виступи Виступ на конференції Київської міської партійної організації Народної Партії, 2 квітня 2008 року 

Виступ на конференції Київської міської партійної організації Народної Партії, 2 квітня 2008 року

Шановні однопартійці!
 
Сподіваюсь, що пройшовши разом останні виборчі кампанії, ми стали не лише однопартійцями, а й однодумцями, однодумцями насамперед у відношенні до рідного міста – нашого Києва.
 
Це означає, в першу чергу, нашу на порядок вищу відповідальність перед суспільством, це означає непростий іспит на здатність дотримуватись обіцянок виборцям, втілюючи у життя програмні засади партії, з якими ми йшли до виборців у 2006 році на місцевих виборах і у 2007 році на парламентських.
 
Сьогодні ми у черговій виборчій кампанії, яка має суттєву відмінність від попередніх. Думаю, ви погодитесь, що під час попередніх місцевих виборів ми допустили масу помилок. Я не хочу, щоб кампанія травня 2008 року знову змусила нас „робити організаційні висновки”, „чистити партійні і фракційні ряди”... А тому сьогодні не можу тихо сидіти і погоджуватись з тим рухом подій, який відбувається у нашій партійній організації.
 
Поділитися своїми думками щодо нашого внутріпартійного життя і розвитку партії я хотів давно. Але восени минулого року наші старші товариші переконували мене, що ці розмови не на часі, тому що йде парламентська кампанія. Сьогодні мене переконують не піднімати це питання, тому що йде знову виборча кампанія дочасних місцевих виборів. Але я переконаний, що вести внутрішньопартійну дискусію можна і потрібно завжди, якщо ми вважаємо себе цивілізованою і демократичною політичною силою.
 
Змушений констатувати, що сьогодні Київська міська партійна організація Народної Партії не є передовим столичним загоном потужної політичної сили.
 
Хочу привести цитату із серпневого за минулий рік номера газети „Дзеркало тижня”, в якому журналіст Сергій Рахманні у статті „Парламентська кампанія. Президентська кампанія” написав: „Віднедавна партії перетворилися або на відділення державних органів, або на філії комерційних фірм, або на фан-клуби окремих персон. А сьогодні деякі партструктури — і зовсім «три в одному»”.
 
Згадаймо “дивне” голосування моїх колег із фракції Народної Партії у Київраді за низку “земельних” питань, коли вони забули і про партійну програму, й про передвиборні обіцянки і піддалися, вочевидь, більш привабливим обіцянкам із вуст лобістів питань про розподіл надцінної столичної землі.
 
Особливо цинічним вважаю перше після виборів 30 вересня пленарне засідання Київради – славнозвісна сесія 1 жовтня. А серед тих же, хто голосував тоді за ці, ніби надиктовані комусь із космосу рішення, були і члени фракції Народної партії. З боку міського керівництва партії – тиша у оцінці цієї сесії зокрема і участі фракції у земельному дерибані загалом. І якщо до 30 вересня минулого року таку тишу можна було списати на бажання „не виносити сміття з хати”, то зараз пояснення цій тиші я не знаходжу. Скільки ж можна мовчати?
 
Безперечно, ми повинні дбати про свій імідж, вести пропагандистську роботу з населенням, врешті решт брати участь у виборах. Але з огляду на нашу дворічну роботу у Київраді, з огляду на ту Програму, з якою ми йшли на вибори 2006 року і яку на сьогодні, це можна констатувати, цілком провалили. Чи будемо ми сьогодні кидати свій ресурс і залишки свого авторитету на безнадійне діло підтримки одного чи двох кандидатів від Народної Партії на мерських перегонах у м. Києві. Чи ми дійсно дбаємо про місто Київ і киян і хочемо звільнити місто від тої окупаційної влади, частиною якої, де факто, стала і фракція Народної Партії у Київраді.   
 
На цьому зібранні я не хочу вдаватися до власного детального аналізу роботи фракції у Київраді, роботи міської партійної організації за звітний період – останні два роки. Це мало б стати темою нашої звітно-виборчої конференції, яка два тижні тому перетворилася на чергове зібрання „для галочки”, на якому не відбулося того принципового обговорення наших внутрішніх проблем, аналізу роботи, аналізу помилок, як це мало б бути. Натомість ми знову з відкритим забралом кидаємось на ті ж амбразури, з усього розгону намагаємось наступити на ті ж граблі. Передвиборчі комерційні технології, навіть якщо дають результат, то не завжди є благом для партії.
 
Це дуже небезпечно для партійної організації, яка має шанс зберегти свій рейтинг на травневих виборах, але так само має такий же шанс втратити навіть сьогоднішніх виборців, які щиро повірили в ідеали народників, пройнялися нашою Програмою і розраховують на її реалізацію.
 
В цьому контексті хочу віддати належне районним партійним організаціям, які за останні два роки, не дивлячись на реалії нашого партійного життя, а іноді навіть всупереч їх, змогли наростити і збільшити кількість наших прихильників.
 
Думаю, що зі мною погодиться принаймні частина однопартійців: участь кандидата, тим більше двох, від Народної Партії у мерській кампанії в реаліях сьогодення буде розцінена нашими виборцями як негласна або завуальована підтримка діючого мера Черновецького. Адже наш кандидат „відщіпне” частину голосів у реального прохідного кандидата (кандидатів) від опозиційних сил і тим самим допоможе тому ж Черновецькому, який спить і бачить, щоб було побільше учасників у мерській кампанії.
 
З іншої сторони, я категоричний противник комерціалізації виборчої кампанії. Набагато легше прийти до виборця і „агітувати” його продуктовим набором чи грошима, аніж переконувати у плюсах твоєї партійної програми. Але саме другий шлях має майбутнє для розвитку партії, натомість перший веде якщо не до забуття, то точно – до політичного прозябання.
 
А гроші, зароблені за ці два роки, які зараз хочуть роздати на купівлю голосів, краще використати на нормальну розкрутку політичної сили, яка дасть свої результати (за умови послідовності) вже на найближчих президентських перегонах, а за ними – на чергових виборах до Верховної Ради  і до місцевих рад країни. Ми повинні закінчити жити за принципом „від виборів до виборів”, коли передвиборча активізація починається за пару місяців до чергових виборів; натомість перейти до принципів послідовного виконання своїх передвиборчих обіцянок упродовж всієї каденції тої чи іншої ради.
 
Отже, сьогодні наша партійна команда повинна чітко визначитись: ми проти „беспредела” Черновецького, чи ми за його продовження.
 
Якщо все-таки проти, тоді моя пропозиція полягає в наступному:
 
1. Мені можна дорікати, що на виборах 2006 року до певного часу я виступав за висунення кандидата від Народної Партії (тому що вважав, що це було в інтересах партії, і як показав час – я був правий), а потім дав себе вмовити підтримати Олександра Омельченка як беззаперечного фаворита виборчих перегонів, у якого Віктор Пилипишин був заступником, а я – головою району.
 
2. Сьогодні ситуація принципово інакша: Народна партія хоч і не голосно, і не дуже переконливо, але виступає за зміну влади у столиці. Не маючи реальних шансів в мерських перегонах, я пропоную зосередитесь на виборах в Київраду, зосередитись на розкрутці партії, натхненно повертаючи віру наших виборців до партії, працювати на перспективу, для чого:
 
- Для уникнення розколу у партійних рядах, одразу хочу наголосити і просити делегатів сьогоднішньої конференції мою кандидатуру для висунення на мерських виборах не розглядати.
 
-  Відмовитись від висунення власного кандидата взагалі і підтримати прохідну кандидатуру вже в першому турі (в разі прийняття змін до Закону про вибори). На мою думку такою кандидатурою на сьогодні є Віталій Кличко.
 
- Відмовитись від формування списків на комерційній основі, а формувати майбутню фракцію на ідеологічній базі. Комерція є комерція, а копітка партійна робота залишається завжди партійною роботою.
 
Ми повинні не включати до списку осіб, які вже скомпрометували себе, співпрацюючи з діючою на сьогодні міською владою, і пояснити нашу позицію очищення виборцям.
 
Іншими словами: ми повинні не наступати на одні й ті ж самі граблі двічі. Більше того, ми повинні розуміти, що сьогодні формування списку на основі оплати місць приведе до повторення ганебних голосувань „за гроші” у майбутній Київраді.
 
Приховування складу „десятки” у Київраду навіть від членів Політради, від керівництва районних парторганізацій – це вже більше, ніж недовіра, це – ганьба!
 
- На мою думку, сьогодні слід доручити районним партійним організаціям провести висунення таких людей, взяти за них відповідальність і відповідальність за проведення передвиборчої кампанії.
 
За таких умов, на мою думку, міська партійна організація Народної Партії має шанс повернути довіру виборця, а керівництво міської парторганізації – авторитетну підтримку і довіру низових парторганізацій.
 
В іншому разі ми просто підтвердимо, що характеристика партій в Україні, яку зробив журналіст Сергій Рахманін у газеті „Дзеркало тижня”, в повній мірі відноситься і до Народної Партії, принаймні до її Київської парторганізації.
 
Дякую за увагу.  

02 квітня 2008 року
  Зворотній зв’язок        Мапа сайту      
© Персональний сайт Анатолія Коваленко, 2008.
© Розробка сайту AMT, 2008.